Навігація
Головна
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України
Путівник по сайту
--------------------
ДП «Полтавастандартметрологія»
Кременчуцька філія
Послуги з метрології
Послуги з стандартизації
Послуги з сертифікації
Оцінка відповідності
Послуги по випробуванню продукції
Послуги з сертифікації СУ
Організація семінарів та конкурсів
Наукова діяльність
Щодо світлодіодної (LED) продукції
Публічні закупівлі
Вакансії
--------------------
Довідник з технічого регулювання
Новини країн-членів СОТ
Споживачеві Полтавщини
Конкурси
Електронна громадська приймальня
Нормативно-правова база
Інформаційні ресурси
Взаємодія
Опитування
Доступ до публічної інформації
Методичні рекомендації НАЗК
Фотогалерея
Українська мова





























 
Головна
Що «зашифровано» під сортом ковбаси? PDF Надрукувати Надіслати електронною поштою
Написав Zhanna   
16.11.2017

      Як обрати якісну ковбасу? Це питання цікавить практично кожного, адже як не крути, повністю обійтися без цього популярного продукту харчування неможливо. Державний нагляд за якістю харчової продукції давно відмінено, тож споживачам залишається орієнтуватися лише на інформацію на споживчому маркуванні та добре ім’я виробника, який зарекомендував себе з позитивного боку.

      Отже, читаючи етикетку, перш за все слід звернути увагу до якого сорту належать ті чи інші ковбасні вироби, а це може бути вищий, перший або другий сорт. Далеко не всі розуміють, що «сортність» ковбас свідчить не про їхні смакові властивості і тим більше не про свіжість, йдеться саме про склад ковбаси. Тобто споживач повинен розуміти, за що він платить? За виріб, який на 100% складається з м’яса чи за домішані до нього крохмаль, крупу, сою, свинячу шкіру.

 

Про що говорять стандарти?

 

     Виробництво чотирьох основних видів ковбасних виробів регулюють відповідні державні стандарти: ковбаси варені, сосиски, сардельки і хліби м’ясні – ДСТУ 4436:2005, ковбаси напівкопчені – ДСТУ 4435:2005, група варено-копчених ковбас – ДСТУ 4591:2006, сиров’ялені та сирокопчені вироби – ДСТУ 4427:2005. Крім того, виробники мають право виготовляти свою продукцію за технічними умовами, вимоги в яких мають бути не нижчими, ніж ті, що передбачені державними стандартами.

     Терміни придатності ковбаси залежать від кількості води – чим її більше, тим термін придатності менший. Найбільше зберігають сирокопчені і сиров’ялені вироби, найменше – варені ковбаси.

        Відповідно до державного стандарту варена ковбаса вищого сорту взагалі не повинна містити замінників мяса. В ковбасі першого сорту – його повинно бути не менше 70%, також допускається наявність білкового стабілізатора - 10%, соєвих і молочних продуктів - 10%, круп - 5% і крохмалю - 5%. В ковбасі другого сорту - 60% м'яса і 40% добавок. Напівкопчені ковбаси вищого сорту повинні містити 100% м'яса. Першого сорту - 90% м'яса і 10% борошна пшеничного чи продуктів сої. У другосортних виробах відповідно значно менше мяса і більше добавок.

       Якщо йдеться про традиційні види ковбас, які добре відомі споживачам ще з часів Радянського Союзу, як-то «Московська», «Одеська», «Молочна», «Докторська» і таке інше, то змінювати їхню рецептуру взагалі заборонено, тому вони мають виготовлятися лише за державними стандартами і не містити в назві словосполучень на зразок «Московська-особлива», «Молочна-люкс» тощо. Така видозмінена назва вже красномовно говорить, що виробник не дотримався традиційної рецептури. Ковбаса, приготована за іншим рецептом з відхиленням від існуючого стандарту, повинна мати свою оригінальну назву, адже її виготовлятимуть не за держстандартом, а за технічними умовами.

 

Ковбаса чи її імітація?

 

      Фальсифікація ковбас може відбуватися не лише шляхом підробки продукції відомих торгівельних марок, а й за рахунок заміни натурального м'яса емульсією (меленими шкірами, сполучними тканинами, субпродуктами, все це уварюється до стану однорідної кашки). До речі, у Європі виробників зобов'язують вказувати на упаковці точну кількість та сортність м'яса, спецій та інших компонентів. До того ж, там діють й конкретні вимоги до того чи іншого виду мяса, яке аж ніяк не може бути замінене перемеленими відходами.

       Коли на маркуванні зазначається «продукт мясовмісний» чи «продукт мясорослинний» - перед Вами «імітатор» ковбаси в якому мяса зовсім обмаль. Напис «рослинний білок» свідчить про наявність сої, крохмалю чи рослинної клітковини, все це добре поглинає вологу, а отже дозволяє суттєво збільшити вагу виробів, а ось того ж м’яса там знову ж таки небагато. Створити іллюзію якісного продукту допомагають інші добавки (підсилювачі смаку, ароматизатори, барвники тощо).

      Тож недивно, що на думку багатьох медиків, ковбасні вироби не повинні бути постійним продуктом харчування на нашому щоденному столі, а обираючи їх, слід уважно читати інформацію на споживчому маркуванні. Звичайно ж, чим нижчий сорт ковбаси, тим вона доступніша за ціною для найменш забезпечених споживачів, але якщо Вам не байдуже власне здоровя, слід дотримуватися принципу: «Краще рідше та менше, але якісніше». Уникайте й готових нарізок у вакуумній упаковці, в такий спосіб спритні махінатори намагаються дати цьому продукту «друге життя».

 

                                                                    Небезпечно для здоров’я

 

     Всесвітня Організація Охорони Здоров’я визнала, що постійне вживання ковбас, сосисок та інших напівфабрикатів, значно підвищує ризик захворювання на рак кишківника. Мало того, що тварини для забою живуть на генетично-модифікованій кукурудзі, протеїнових та гормональних добавках та комбікормах для інтенсивного росту, для того, щоб зробити фарш більш соковитим і дешевим в нього додають ще й гідрогенізовані рослинні жири, які роблять таке м’ясо ще шкідливішим.

     Але якщо до складу ковбаси входить мясо, це ще дуже добре. Чимало ковбасних виробів на 80% складаються з трансгенної сої та крохмалю.

     Для створення пружної структури та привабливого «м’ясного» кольору у фарш додають стабілізатори і барвники.

     Традиційно в якості стабілізаторів використовувались крохмаль та желатин, втім це вчорашній день, їм на заміну давно вже прийшли гідроколлоїди, які в десятки разів краще звязують воду і фарш. Щоб уявити їх дію, згадайте звичайний клей, розведений у воді.

      Нітрит натрію вводиться в ковбасний фарш з двох причин. По-перше, саме він надає безбарвній суміші привабливого червонуватого кольору. По-друге, він є саме тим консервантом, який заважає розвитку трупних бактерій.

     Окрім спецій для створення яскраво вираженого ковбасного смаку до її складу додають штучний підсилювач смаку глютамат натрію (Е621), речовину, яка здатна зробити смачним будь що. Регулярне її вживання теж провокує цілий «букет» хвороб.

     Тож, якщо вже й побалувати себе зрідка ковбаскою, то якісною і, краще з хріном. Він містить антиоксиданти, які допоможуть протидіяти токсинам.

      Між іншим варто знати, що навіть дорогі делікатеси - карбонади, окости, корейки, балики тощо теж далеко не завжди стовідсотково складаються з м'яса, хоча й коштують дорого. Щоб отримати «легкі гроші», в цю смакоту додають ... воду. Кожен шматок довго крутять у спеціальному вакуумному процесорі з водою, поступово він повністю вбирає її. Інший спосіб – шприцювання: в кожен шматок делікатесу роблять безліч уколів, впорскуючи всередину м'язової маси воду зі спеціями. В результаті він стає важчим більш ніж у два рази! Щоб вода потім не витекла, у м'ясо вводять розчин желатину або каррагінану. 

   

Останє оновлення ( 27.11.2017 )
 
< Попередня   Наступна >
 
Статистика
Останні новини
Анонси
УВАГА! ПЛАН ЗАХОДІВ НА І ПІВРІЧЧЯ
 
Терміни
 
Технічне регулювання - правове регулювання відносин у сфері встановлення, застосування та виконання обов'язкових вимог до продукції або пов'язаних з нею процесів, систем і послуг, персоналу та органів, а також перевірка їх дотримання шляхом оцінки відповідності та/або ринкового нагляду.
 
Стандартизація – діяльність, по встановленню правил і характеристик з метою їх добровільного багаторазового використання, спрямована на досягнення впорядкованості в сферах виробництва і обігу продукції і підвищенні конкурентоспроможності продукції, робіт та послуг. Ця діяльність проявляється в розробці, опублікуванні та застосуванні стандартів.
 
Сертифікація – процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, послуг чи систем управління встановленим законодавством вимогам.
 
Оцінка відповідності – доказування, що встановлені вимоги до продукції, процесу, системи, особи або органу виконано шляхом випробування, здійснення контролю або сертифікації.
 
Метрологія – це наука про вимірювання, методи і засоби забезпечення їх єдності і способи досягнення необхідної точності.
© 2018 ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПОЛТАВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР СТАНДАРТИЗАЦІЇ, МЕТРОЛОГІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ»
Joomla! is Free Software released under the GNU/GPL License.