Навігація
Головна
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України
Путівник по сайту
--------------------
ДП «Полтавастандартметрологія»
Кременчуцька філія
Послуги з метрології
Послуги з стандартизації
Послуги з сертифікації
Оцінка відповідності
Послуги по випробуванню продукції
Послуги з сертифікації СУ
Організація семінарів та конкурсів
Наукова діяльність
Щодо світлодіодної (LED) продукції
Публічні закупівлі
Вакансії
--------------------
Довідник з технічого регулювання
Новини країн-членів СОТ
Споживачеві Полтавщини
Конкурси
Електронна громадська приймальня
Нормативно-правова база
Інформаційні ресурси
Взаємодія
Опитування
Доступ до публічної інформації
Методичні рекомендації НАЗК
Фотогалерея
Українська мова





















 
Головна arrow Довідник з технічого регулювання
Стороння мікрофлора і попередження її розвитку в твердих сирах PDF Надрукувати Надіслати електронною поштою
Написав Zhanna   
18.05.2009

Стороння мікрофлора у сирах 

 

Виробництво твердих сичужних сирів вирізняється серед іншої молочної продукції своєю залежністю від мікробіологічних показників (вмістом мікрофлори).

Основними джерелами первинної мікрофлори сиру є сировина: молоко та закваска.

Стороння ж мікрофлора при промисловому виробництві сиру потрапляє до продукту з нестерильною сировиною, а також при контакті продукту із зовнішнім середовищем.

Окрім цього більшість сирів (на відміну від інших молочних продуктів) після виготовлення дозрівають протягом певного часу, і на жаль, за умов дозрівання в них розмножуються не лише необхідні мікроорганізми, а й сторонні.

Стороння мікрофлора завдає шкоду сиру після того, як її біомаса перевищує певний рівень, який можна назвати критичною біомасою. Завдання виробників – не допустити розмноження мікроорганізмів у сирі вище критичної біомаси. Це досягається за рахунок використання молока належної якості (чистоти), дотримання гігієни виробництва, дотримання технології застосування закваски тощо.

Зміни в сирі, які роблять неможливим подальше розмноження сторонньої мікрофлори, є результатом розвитку молочнокислих бактерій. Чим швидше розмножується мікрофлора закваски, тим раніше перестають розмножуватися в сирові сторонні мікроорганізми.

Зміна будь-якого технологічного параметру також відображається на розвитку сторонньої мікрофлори. Особливо великий вплив на її розвиток мають такі технологічні фактори як температура другого нагрівання, швидкість наростання кислотності під час виготовлення сиру, кількість води і молочного цукру, що залишається в сирі, ступінь і умови посолу, тривалість і умови дозрівання сирів.

Розвиток у сирові сторонньої мікрофлори може погіршити і його  органолептичні показники, і показники безпеки, провокуючи не лише псування продукту, а й захворювання у споживачів. До речі,  захворювання, які передаються через харчові продукти поділяють на токсикози (викликані токсинами) і токсикоінфекції (ці захворювання викликають живі клітини збудника, що потрапляють в організм з продуктом). Далі вони будуть розглянуті детальніше. 

 

Види сторонньої мікрофлори сирів 

 

Найчисельнішим сімейством «сирної» мікрофлори є ентеробактерії.

Ентеробактерії – це велика родина бактерій, що включає в себе понад 20 родів, які об’єднують понад 100 видів бактерій, найвідомішими з яких є такі патогени як сальмонела, кишкова та чумна палички. Ентеробактерії – факультативні анаероби, вони ферментують вуглеводи з утворенням мурашиної кислоти та інших кінцевих продуктів. Більшість представників цієї родини є частиною нормальної мікрофлори кишечнику, і можуть бути знайдені у людини та у тварин, тоді як інші – мешкають у ґрунті, воді або паразитують на різноманітних рослинах.   

 

1. E. Coli

Найбільш розповсюджені види ентеробактерій входять у рід Ешеріхія, який в свою чергу нараховує 5 видів. Найтиповішим з них є E. Coli, загальноприйнята назва якого – кишкова паличка.

У мікробіології широке розповсюдження отримало поняття «БГКП», або «коліформи». Коліформи – це палочковидні, грамнегативні, аеробні і факультативноанаеробні бактерії, які зброджують лактозу з утворенням кислоти та газу. До числа коліформ входять ешеріхія, цитробактер, ентеробактер, клебсієла, серрація.

Оптимальна температура їх розвитку – плюс 37 градусів по Цельсію. Тому при виробництві сиру пастеризація молока вважається достатнім засобом для знищення усіх представників БГКП.  

Кишкову паличку відносили до умовно-патогенних мікроорганізмів, здатних викликати захворювання господаря при ослабленні захисних систем організму. Існують ентеропатогенні кишкові палички, що викликають гострі кишкові захворювання при надходженні в організм з їжею. У харчові продукти вони потрапляють від хворих людей та інших бактеріоносіїв.

Мінімальна інфікуюча доза живих клітин збудника, котра повинна надійти в організм, щоб визвати захворювання, для дорослої людини складає 107 - 109 .

Найбільш розповсюдженими коліформами - збудниками діареї є протей, клебсієла та ентеробактер.

У молоці БГКП ентеротоксини не утворюють, проте було встановлено причетність їх до декількох спалахів токсикоінфекцій, у тому числі, в результаті вживання пастеризованого молока із терміном вживання, що минув. Так, у 1982 році E.Сoli почали вважати безумовно-патогенними мікроорганізмами, що утворюють токсин, подібний тому, який виділяють шигели – збудники дизентерії. Цей штам був причиною декількох спалахів харчових інфекцій, у тому числі, через сире і пастеризоване молоко та йогурт. Джерелом збудника була хвора худоба.

У сирому молоці БГКП завжди присутні, ступінь забруднення молока залежить від гігієни його отримання, температури зберігання, умов транспортування тощо. Із сирого молока коліформи «переходять» у сир (чим більше сире молоко забруднене БГКП, тим більше бактерій потрапить в молоко в сирній ванні).

Однак при цьому молоко не можна вважати найбільш небезпечним джерелом забруднення сирів коліформами по ряду причин.

1.  Основна маса БГКП сирого молока гине при пастеризації.

2.       Захворювання людей і тварин викликають різні штами мікроорганізмів.

3. Головними і найбільш небезпечними джерелами БГКП є внутрішньозаводські чинники, такі як погано вимите й продезінфіковане обладнання та інвентар, недотримання санітарно-гігієнічних правил обслуговуючим персоналом (особливо особами з гострими кишковими захворюваннями), порушення санітарних правил при приготуванні заквасок.

Найчастіше причиною забруднення сирів БГКП стає відсутність санітарної обробки обладнання між робочими циклами. Нерегулярне та недостатнє миття і дезінфекція обладнання може привести до появи на його поверхні сімейств коліформ, що продукують речовини, які захищають мікроорганізми від дії дезинфікуючих речовин. Існуючі на підприємстві БГКП більш стійкі до дезінфікуючих речовин, ніж ті, що живуть у природі.

Найважливішим фактором, який контролює розвиток коліформ у сирах, є активність молочнокислого процесу. В твердих сирах з високою температурою другого нагрівання немає проблем з БГКП, оскільки бактерії гинуть під час нього. В кисломолочних сирах без дозрівання швидкість розмноження БГКП зазвичай повільніша, ніж у твердих сирах, що обумовлено більш жорсткою пастеризацією молока та швидким і глибоким наростанням кислотності сирної маси. У результаті цього в кисломолочних сирах, включаючи творог, коліформам важче розмножуватися до критичного рівня біомаси. З іншого боку в сирах без дозрівання не проходить вимивання цих мікроорганізмів, і їх споживання проходить в період максимального вмісту в них живих клітин БГКП. Це різко підвищує небезпеку токсикоінфекцій, викликаних наявністю в сирах ентеропатогенних кишкових паличок. Для їх виникнення необхідно три умови:

-          наявність носіїв ентеропатогенних кишкових паличок серед людей, що контактують з сиром та заквасками;

-          порушення санітарних правил виготовлення сирів;

-          послаблення активності закваски (бактеріофаг).

Розмноження коліформ під час виробництва сирів можна уповільнити, за рахунок включення до складу заквасок штамів молочнокислих мікроорганізмів, що мають специфічну антагоністичну дію на ці мікроорганізми.

Підвищення вмісту коліформ у сирах свідчить про можливу наявність у них великої кількості сторонньої мікрофлори. Наприклад, вони сприяють розвитку таких шкідливих для сиру мікроорганізмів як сальмонели. Окрім того, кишкова паличка стимулює розвиток і маслянокислих бактерій у сирах – невелика кількість БГКП у сирах відновлює нітрати та нітрити, що інгібують ріст маслянокислих бактерій. Присутність великої кількості кишкових паличок в сирі свідчить про їх розмноження в готовому продукті, і після досягнення ними критичної біомаси приводить до появи цілого спектру пороків сирів. Кількість БГКП є важливим індикатором нормального ходу мікробіологічного процесу у сирах. Їх незначний вміст у зрілих сирах свідчить про відсутність небезпеки токсикоінфекцій при вживання цього продукту, але не про відсутність їх впливу на органолептичні показники сирів. 

 

2 . Шигели

Найближчі родичі БГКП – шигели – патогенні організми, збудники дизентерії. Живуть вони у кишечнику людини, проте, на відміну від коліформ, не є його постійними мешканцями (присутні лише у хворих на дизентерію). Токсини вони утворюють не у продуктах, а в кишечнику.

Сире молоко не є суттєвим джерелом забруднення сироробних заводів шигелами, оскільки тварини не хворіють дизентерією. Основним способом обсіменіння сирів шигелами є забруднення ними молока після пастеризації і самого сиру через людей, хворих гострими кишковими захворюваннями. Особливо небезпечне забруднення молока для приготування виробничої закваски.

Шигели (переважно Зонне) стали причиною декількох спалахів дизентерії, пов’язаних із вживанням сирів, частіше м’яких та кисломолочних, проте зареєстровано кілька випадків і при споживанні твердих сичужних сирів. Основною причиною цих спалахів був низький рівень гігієни виробництва сиру і велика швидкість зброджування лактози мікрофлорою закваски. Сири, які викликали захворювання вміщували в 100 - 1000 раз більше БГКП, ніж це допускається вимогами нормативних документів, і їх не можна було дозволяти до реалізації. 

 

3. Сальмонели

Сальмонельоз займає провідне місце серед харчових токсикоінфекцій. Сальмонели патогенні, містять ендотоксин. На відміну від БГКП вони не є складовою частиною нормальної мікрофлори кишечнику людини. Хворі сальмонельозом люди і тварини (велика рогата худоба, водоплаваюча домашня птиця) – основні джерела зараження. Розповсюджуються сальмонели водним та харчовим шляхом.

При низьких температурах ці бактерії не ростуть, а оптимальною температурою для їх росту є плюс 37 градусів за Цельсієм. Нагрівання до 60 градусів за Цельсієм вони витримують близько години, при плюс 100 градусах – гинуть миттєво. Тож, сальмонели не витримують пастеризації молока.

На розмноження сальмонел в молоці та сирі величезний вплив мають молочнокислі бактерії. Під час виготовлення сиру сальмонели розмножуються, доки рН сиру не знизиться до 5,2 - 5,3. Чим довший період від початку виготовлення сиру до закінчення зброжування лактози і зниження рН до 5,2 - 5,3, тим більше шансів сальмонелам розмножитися до небезпечного рівня.

Під час дозрівання сирів кількість життєдіяльних клітин сальмонел знижується пропорційно температурі дозрівання. Дозрівання сиру при температурах вище плюс 10 градусів за Цельсієм протягом 60 діб є достатнім для зниження в ньому кількості сальмонел до рівня безпечного для здоров’я людини.

У 1980-1985 роках було зареєстровано понад 2700 захворювань сальмонельозом (Канада, Фінляндія, Швейцарія, Італія). У колишньому СРСР був зареєстрований один випадок цього захворювання. Причиною спалаху стала низька активність закваски і дозрівання при низьких температурах плюс 4-5 градусів за Цельсієм.

У цілому причинами спалахів сальмонельозів, пов’язаних із вживанням неякісних сирів, є порушення санітарних правил і режимів пастеризації молока, зниження активності закваски, переважно в результаті дії бактеріофага. 

 

4. Протей 

Протей – умовно-патогенний мікроорганізм, що спричиняє багато захворювань людини, в т.ч. діарею. Був виявлений у фекаліях людей, тварин, стічних водах та сирому молоці. Росте при температурі від плюс 10 до 40 градусів по Цельсію, гине під час пастеризації. Випадки гастроентеритів, викликаних протеєм при вживанні сиру, зустрічаються рідко та пов’язані, як правило із м’якими сирами. Мала причетність сирів до захворювань, викликаних протеєм, пояснюється аеробним характером його розвитку. 

 

5. Стафілококи

Стафілококові харчові інтоксикації займають одне із провідних місць серед отруєнь бактеріальної природи, окрім того стафілококи є збудниками гнійничкових захворювань. Основним місцем їх існування у природі є шкірні покрови та слизові поверхні (особливо носова), у невеликих кількостях зустрічаються в кишечнику, у воді, на поверхнях рослин. Їх широке розповсюдження обумовлено високою стійкістю до зовнішніх факторів і лікарських засобів.

Стафілококи є умовно-патогенними мікроорганізмами, які не приносять шкоди здоров’ю людини у звичайних умовах, але здатні викликати цілий ряд захворювань при ослабленні захисних систем організму. Стафілококові інфекції характеризуються низькою смертністю, короткотривалим, але важким станом. Харчові отруєння викликає переважно St. aureus (Золотистий стафілокок), який утворює в харчових продуктах ентеротоксини (кишкову отруту).

Вживання продуктів, які містять певну кількість стафілококових токсинів, викликають важкі токсикози, потрапляння ж живих клітин в організм людини захворювань не викликає. У цьому принципова відмінність токсикозів від токсикоінфекцій, які провокує потрапляння в організм живих клітин збудника.

Основним джерелом зараження харчових продуктів ентеротоксикогенними стафілококами є люди, які страждають гнійничковими захворюваннями шкіри та тварини – їх носії. Молочна продукція забруднюється патогенними стафілококами через збірне молоко, в яке, у свою чергу, вони потрапляють з молоком від корів, хворих на мастит. При гострих маститах молоко містить 108 (десять у восьмому ступені) мікроорганізмів. Широке розповсюдження маститів у корів, недостатнє охолодження сирого молока обумовлює високий вміст коагулазопозитивних стафілококів.

Вміст стафілококів у сирому молоці залежить і від умов зберігання та транспортування його на підприємство.

Більшість стафілококів гинуть під час пастеризації. Однак, при високому їх вмісту в сирому молоці, кількість стафілококів у сирові (виготовленому із суворим дотриманням санітарних правил) пропорційна їх вмісту в сировині. У цьому випадку стафілококи сирого молока, частина клітин якого витримують пастеризацію, є основним джерелом забруднення сирів.

Забруднення молока стафілококами може проходити і після пастеризації, коли джерелом зараження є персонал та обладнання. Особливо небезпечними є працівники, що страждають від стафілококових інфекцій: гнійничкових уражень шкіри, ангіни, захворювань верхніх дихальних шляхів.

Вміст стафілококів у сирах нормується, згідно нормативної документації на сири він становить не більше 5х102 КУО/г. Однак цей показник є недостатнім для оцінки безпеки сирів відносно стафілококових отруєнь через велику швидкість загибелі стафілококів під час дозрівання сирів.  

 

6. Маслянокислі бактерії та маслянокисле бродіння

Група маслянокислих бактерій входить до роду Clostridium, який налічує понад 100 видів. Маслянокислі бактерії є суворими анаеробами, можуть розвиватися тільки в умовах, де виключений доступ повітря – всередині головки сиру при герметичній упаковці продукту. Другою особливістю маслянокислих бактерій є їх чутливість до кислої реакції середовища, тобто, вони можуть розвиватися лише там, де не накопичується молочна кислота. Маслянокислі бактерії можуть зброджувати молочний цукор або солі молочної кислоти. Ці солі зазвичай накопичуються в сирах при дозріванні, коли кількість вільної молочної кислоти знижується.

Тривалий час маслянокислі бактерії вважалися непатогенними, але в останні роки виявлено штами, здатні утворювати токсини.

Основним місцем існування маслянокислих бактерій є земля, а також силос. Особливо багато їх у силосі низької якості, тому молоко корів, яких ним годують непридатне для виготовлення сирів. Спори маслянокислих бактерій потрапляють в молоко із частинками корму (силосом) або через гній (він спорами маслянокислих бактерій забруднює зовнішнє середовище на молочних фермах, вим’я корів тощо). При низькому рівні гігієни на фермах спори із зовнішнього середовища обов’язково потрапляють в молоко.  

Маслянокисле бродіння – причина пізнього спучування сирів, що означає їх розмноження у другій половині дозрівання. Під час виготовлення сиру маслянокислі бактерії розмножуються паралельно із молочнокислими бактеріями.

Ступінь вираження пороків сирів залежить від кількості клітин маслянокислих бактерій. Пороки виражаються у появі згірклого та солодкуватого присмаку, масткої консистенції, білого забарвлення сирного тіста, рваного малюнка, який переходить у спучування головок.

Маслянокислі бактерії є найбільш небезпечними збудниками пороків твердих сирів за наступними причинами:

-          забруднення молока спорами маслянокислих бактерій проходить за межами молочного заводу, і сиророби обмежені в можливості його попередження;

-          пастеризація молока не знищує бактеріальні спори;

-          маслянокислі бактерії, які зброджують лактати, забезпечені енергією протягом усього періоду дозрівання сирів.

Як вже говорилося раніше, основним технологічним фактором профілактики розвитку в сирах сторонньої мікрофлори є висока активність молочнокислого бродіння. До засобів забезпечення активного молочнокислого бродіння належать: виключення із переробки на сир молока із інгібіторами, дозрівання молока, дотримання правил приготування заквасок, дотримання температурних режимів виготовлення сирів, правильний вибір дози заквасок. 

 

7. Лістерія

Через важкі спалахи лістеріозів у Канаді, США, Англії, Франції, викликані вживанням сирого та пастеризованого молока, м’яких сирів та сирів без дозрівання, останні декілька років велика увага приділяється Listeria monocytogenes.

Лістеріоз – це інфекційне захворювання людей та тварин, що характеризується різноманітністю джерел інфекції та шляхів передачі збудників. Лістеріоз зустрічається у домашніх та диких тварин, гризунів. На сьогоднішній день існують 7 видів лістерій, із яких Listeria monocytogenes – основний збудник важких захворювань людей. Викликані нею захворювання характеризуються високою смертністю. До недавнього часу лістеріоз розглядався як типовий зооноз, джерелом інфекції якого вважалися різноманітні тварини та птиця. Зараз його відносять до сапрозоонозів, де резервом збудника є навколишнє середовище, перш за все, земля. Як показав закордонний досвід, джерелом зараження лістеріозом може бути продукція молочної та м’ясної промисловості; зафіксовані випадки лістеріозу, пов’язані із вживанням морепродуктів. Захворювання характеризується сепсисом (гострим та хронічним) та явищами менінго-енцефаліту, який у більшості випадків призводить до смерті. Найбільш чутливі до захворювань лістеріозом особи із низькою активністю імунної системи, вагітні жінки та молодь.

Лістерії широко розповсюджені у природі, найбільш часто зустрічаються в землі, воді, на рослинах, неякісному силосі та характеризуються високою пристосованістю до умов навколишнього середовища. Лістерії ростуть в інтервалі температур від 3 до 42 градусів за Цельсієм, добре переносять низькі температури і здатні розмножуватися при температурі 4 - 6 градусів за Цельсієм (при температурі побутового холодильника).

Джерелом забруднення лістеріями молочних продуктів можуть бути обладнання, технічна вода, сольовий розчин, повітря, поверхня стін та підлоги переробних підприємств, комахи та гризуни; а сировини (сирого молока) – корма, фекалії та хворі тварини. Виділення лістерій в молоко коровами, які перенесли захворювання маститом (викликаного саме лістеріями), може відбуватися протягом трьох років, при цьому корови залишаються клінічно здоровими.

Режими пастеризації молока в сироробному виробництві сприяють зниженню в ньому вмісту лістерій до рівня, безпечного для здоров’я споживачів. Оптимальна температура росту List. monocytogenes лежить в межах 30 – 37 градусів за Цельсієм. Відмінною та найбільш небезпечною властивістю для молочної промисловості List. monocytogenes є її здатність рости та розмножуватися при температурах 1 - 4 градусів за Цельсієм. Це не лише допомагає її виживанню в зовнішньому середовищі, а й збільшує небезпеку передачі лістерій через продукти після холодильного зберігання, при чому патогенність цього виду при низьких температурах зростає. Оптимальний рН лежить в нейтральній або слабо-лужній зонах, розмноження лістерій зупиняється при рН молока нижче 4,75.

Лістерія зберігає життєдіяльність, але не розмножується в присутності солі (солі має бути не менше 5%). Термін виживання в середовищах з високою концентрацією солі збільшується зі зниженням температури.

Розвиток лістерій у сирах можна призупинити шляхом застосування заквасок, зі специфічним антагонізмом до цих бактерій.

Широке розповсюдження List. monocytogenes у природі та здатність розмножуватися при низьких температурах обумовлює високу небезпеку List. monocytogenes для молочної промисловості, особливо – для сироробства. Найбільш небезпечними у цьому відношенні, є сири, що дозрівають за участю поверхневої цвілі та сирного слизу, високим вмістом жиру.

В Україні випадків захворювань лістеріозом через молочні продукти не зареєстровано. Це обумовлено тим, що зберігання сирого молока при низьких температурах протягом 3-4 діб у нас практично не застосовується. До того ж на Україні не дозволяється виробництво молочних продуктів із сирого молока. Але потенційна загроза, яку таїть в собі L. Monocytogenes, вимагає покращення гігієни виробництва молочних продуктів, суворого розмежування зон обробки молока і виготовлення сиру.  

 

Заходи з попередження розмноження сторонньої мікрофлори у сирах 

 

Таким чином, у статті ми розглянули дві групи мікрофлори, здатної погіршувати показники безпеки твердих сирів.

Представники першої групи розмножуються під час виготовлення сирів до того часу, доки в сирній масі залишаються вуглеводи. До них відносяться БГКП, шигели, сальмонели, лістерія, стафілококи. Мікроорганізми цієї групи викликають вади смаку та запаху, консистенції, малюнка, раннє спучування сирів, а також токсикоінфекції. Головними заходами з попередження розмноження цих видів до критичного рівня є дотримання режиму пастеризації та санітарних норм і правил виробництва, забезпечення необхідної швидкості молочнокислого бродіння.

До другої групи відносять спороутворюючі грампозитивні анаеробні палички роду Clostridium, які отримують енергію шляхом зброджування лактатів (маслянокисле бродіння). Ці бактерії здатні розмножуватися протягом усього періоду дозрівання твердих сирів. Вони спричиняють появу згірклого, солодкуватого смаку, масткої консистенції, рваного малюнка, пізнього спучування сирів. Головними заходами профілактики розвитку маслянокислих бактерій у твердих сирах є відбір молока забрудненого їх спорами, бактофугування молока, контроль якості силосу, а також використання заквасок зі специфічним антагонізмом до спорових анаеробів.

Як бачимо, відповідної якості та безпеки сиру можна досягти за умови організації правильно функціонуючої системи контролю виробництва.

З метою забезпечення гарантій якості виготовленої продукції та її безпеки в нашій країні активно запроваджується система критичних контрольних точок, що визначає, оцінює та контролює фактори ризику, від яких залежить безпека продукту для здоров’я споживача (НАССР).

Характерна особливість даної системи – планомірний нагляд і контроль харчових продуктів при попередньому визначенні усіх можливих факторів, пов’язаних із повним циклом поводження з харчовими продуктами, починаючи з умов утримання тварин, переробки сировини, виробництва продуктів та закінчуючи дослідженням готового продукту, контролем за його зберіганням, транспортуванням і реалізацією.

На жаль, таку систему на сьогодні запровадило менше половини сироробних підприємств, проте, мікробіологічні показники проконтролювати можна. Це робиться і безпосередньо на виробництвах, і в лабораторіях спеціалізованих організацій та установ.

Науково-дослідний випробувальний центр харчової продукції Державного підприємства «Полтавастандартметрологія», маючи дозвіл на роботу з мікроорганізмами ІІІ - ІV груп патогенності, постійно проводить випробування з визначення наявності різних видів мікроорганізмів у харчовій продукції та продовольчій сировині, використовуючи сучасне лабораторне обладнання та нові методи досліджень. Для проведення випробувань використовується широкий спектр готових до використання середовищ сучасних провідних фірм, що дає змогу постійно підвищувати якість і точність випробувань.  

Проведення мікробіологічного контролю якості харчової продукції дозволяє отримати реальну картину споживчого ринку в Україні та оцінити ступінь забрудненості харчової продукції, яка надходить до столу споживача.  

 

Начальник мікробіологічної лабораторії

ДП «Полтавастандартметрологія»

ЯРЕМЕНКО Тетяна Дмитрівна

Останє оновлення ( 19.05.2009 )
 
< Попередня   Наступна >
© 2017 ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПОЛТАВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР СТАНДАРТИЗАЦІЇ, МЕТРОЛОГІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ»
Joomla! is Free Software released under the GNU/GPL License.